###Франція під мікроскопом. Тактичний аналіз ###

Будь-яка команда заслуговує на увагу, тим паче команда рівня збірної Франції. «Галльські півні» фактично вирішили свою долю у відборі на Чемпіонат Світу в Бразилію ще в кінці березня 2013 року, з того часу маючи можливість готуватись до стикових поєдинків. Тож для аналізу командних дій французів були вибрані два останніх матчі підопічних Дідьє Демаша, коли наставнику вже було необхідно окреслювати пріоритети в побудові командних взаємодій між футболістами. Основна увага даного аналізу буде прикута до тактичних побудов Франції та тактичних засобів, які є в арсеналі нашого суперника. Адже тактика є основним змістом діяльності футболістів під час гри і найважливішим чинником, який при приблизно рівних показниках фізичної, технічної та психологічної підготовленості двох команд забезпечує перемогу однієї з них.

Під тактикою слід розуміти організацію індивідуальних і колективних дій, спрямованих на досягнення перемоги над суперником, тобто взаємодія футболістів команди за певним планом, що дозволяє успішно вести боротьбу з суперником. Вміння правильно вирішувати завдання нейтралізації суперника і успішно використовувати свої можливості в атаці і в захисті характеризує тактичну зрілість команди в цілому.

Таким чином, аналізуючи тактику гри французів, ми маємо звернути увагу не тільки на формації команд, а й на взаємодії певних груп гравців у нападі та захисті. Іншими словами, нас цікавить організація командних дій в захисті і організація командних дій в нападі, які можна відстежити за допомогою аналізу дій команди в чотирьох фазах гри. Але розпочнемо з аналізу тактичного розташування «галльських півнів» та завдань гравців, що витікали з їхнього маневру, основуючись на двох останніх матчах збірної Франції проти Білорусі і Фінляндії.

Формація

Дідьє Дешама важко назвати прихильником якоїсь однієї тактичної схеми, аналізуючи його роботу в збірній Франції. Очевидно наставник перебував в пошуку оптимального розташування своїх підопічних і працював в залежності від суперника. До прикладу, в матчах проти збірної Іспанії «Les Bleus» двічі використовували тактичну систему «4-3-3», насичуючи центральну зону трьома опорними півзахисниками і розпочинаючи захист трійкою гравців попереду. Проти Грузії Дешам обрав розташування в формації «4-4-2», і це був єдиний матч, в якому флангові захисники, що зазвичай працюють активно по всьому флангу, мали менший вплив на гру, адже ця система передбачає витримування ширини поля від вінгерів, що працюють на ширину, тим самим зменшуючи можливості підключення до атаки крайніх латералей.

Всі ці матчі в певній мірі можна назвати невдалими для «Триколірних» з огляду на підсумковий результат. Можливо, тут ми можемо лише припустити, саме відсутність результату змусила наставника змінити формацію, тож в останніх двох матчах французи діяли в системі «4-2-3-1». З великою ймовірністю можна спрогнозувати, що саме ця побудова буде обрана наставником і на матчі проти нашої збірної. В воротах, незважаючи на досить сильну конкуренцію з боку Стіва Манданда, грає Уго Льоріс. В центрі захисту пара – Лоран Косельни і Ерік Абідаль, останній значно більше від Лорана використовує довгі передачі, розпочинаючи таким чином атаки французів, проте Ерік, який більшу частину своєї кар'єри провів в якості флангового захисника, гірше працює в відборі і гірше займає позицію на полі з огляду на тактичне розташування команди. Сумуючи роботу двох центральних захисників, зазначаємо, що вести пресинг в третій зоні футбольного поля на французів більше ефективно в зоні дій лівого центрального захисника, де теоретично з огляду на статистичні викладки і вибір позиції на полі, є певні прогалини.

Флангові захисники, як вже вище було зазначено, працюють активно в атаку, закриваючи зони попереду, що надають їм флангові вінгери своїми зміщеннями до центру. Зліва – Евра, Патріс при цьому вже не такий ефективний в останній третині поля, його показники точних кросів в порівнянні з попередніми сезонами незмінно падають, як і кількість вдалих дій один в один, але за рахунок досвіду він вдало обирає позицію на футбольному полі, контролюючи переміщення суперників. Справа – Бакарі Санья, котрий так само як і Евра активно підтримує атакуючі дії команди по своєму флангу. Хоча тут вибір наставника може впасти і на Матьє Дебюші, але від цього завдання правого флангового латераля не змінюються, що знаходить своє підтвердження в матчі Франції проти Фінляндії.

В опорній зоні в Дешама є декілька варіантів гри, але перевага в основному надається зв'язці шостого і восьмого номерів. Блез Матюіді в розвитку атак «Галльських півнів» займає позицію між захисниками і півзахисниками, над ним працює Поль Погба, розподіляючи групу атакуючих гравців і групу гравців, що більше зосереджена на захист, по п'ять в кожну сторону. Такий поділ гравців визначається в момент фази втрати м'яча і фази перехоплення м'яча, а при веденні позиційного захисту чи позиційного нападу працює вся команда. Не можна виключати і можливу появу на полі Йоана Кабая, але це швидше буде пов'язано з зміною формації та поверненням до системи «4-3-3», де на полі одночасно можуть перебувати Погба і Кабай. Стосовно схеми «4-2-3-1», то прямим конкурентом Кабаю за місце в основі команди виступає Поль Погба, якому і надається перевага від наставника.

Вінгери - Рібері і Самір Насрі, обидва звужують гру до середини, особливо, що стосується позиційної атаки команди. Варто відзначити, що на даний момент саме Франк Рібері очолює рейтинг дриблерів серед всіх гравців європейських чемпіонатів, виконуючи в середньому за матч шість вдалих дій, такий же показник в нього і в складі «Триколірних».

В позиції центрфорварда діє Олівьє Жиру, оскільки в класичній системі «4-2-3-1», що використовується Дешамом у збірній, необхідна впершу чергу глибина атаки. Не виключаємо появи Каріма Бензема, але знову ж таки це призведе до зміни системи на «4-4-2». І під ним один з ключових гравців «Галльських півнів» - Матьє Вальбуена, класична десятка сучасного футболу, що працює по всій ширині поля в пошуках вільних зон, веде зміщення в фланг для утворення трикутників, в рамках яких ведеться взаємодія груп гравців, при необхідності опускається в глибину поля для розвитку позиційної атаки.

Франція. Побудова та взаємодія гравців в захисті

В позиційному захисті, який розпочинається, як тільки команда вибудувала організовану оборону власних воріт, «Сині» перебудовуються на тактичну систему «4-4-1-1», зберігаючи компактність між лініями захисників і півзахисників. В матчах проти Білорусі і Фінляндії це також тягнуло за собою зміну завдань для двійки опорних півзахисників. Якщо в нападі Матюіді грає нижче, сполучаючи захист з півзахистом, то в організації оборони він більше працює фізично, даючи максимальний рух і тим самим створюючи тиск на центральну вісь суперника. Поль Погба в таких випадках страхує зону між захисниками і півзахисниками. Такий принцип побудови оборони називають зонним захистом, зорієнтованим на суперника і покриття простору. Цей тип поєднує в собі як захист в зонах, так і ситуативну персональну опіку в зоні окремого гравця. Як і будь-який інший спосіб ведення захисту, він має як свої переваги так і недоліки. До переваг слід віднести більш щільну гру з суперниками через рух Матюіді в центральній частині поля та краще покриття простору в зоні між лініями захисту. По ситуації Погба з Блезом Матюіді можуть змінити позиції, якщо атака суперника розвивається ближче до лівого флангу нападу суперників.

Щодо недоліків, то краще їх проілюструвати на прикладі комбінації проведеної збірною Білорусі. В першому епізоді видно вертикальне розташування від французів, яке потягнуло за собою звільнення простору в центральній ділянці поля, що позначено червоним кружечком. В епізоді 2 показаний рух гравця, що віддав передачу назад партнеру, а Матюіді відповідно розпочав чинити пресинг вже на іншого футболіста, що заволодів м'ячем. Зону, яка була виділена червоним кружечком, зайняв ще один півзахисник білорусів, підтримуючи атаку з глибини поля, натомість рух Матюіді до гравця з м'ячем звільнив іншу зону, що виділена червоним. В епізоді 3 зону між лініями займає нападник Білорусії, опиняючись лицем до воріт і маючи три варіанта продовження атаки, що видно з четвертього епізоду.

Загалом, позиційний захист є радше недоліком гри «Галльських півнів», що прослідковувалось в останніх двох матчах, і особливо в грі проти Білорусі. Саме на прикладі наших сусідів можна розібрати і побачити недоліки цієї системи гри. Тут варто зробити маленький відступ, Білорусь в домашньому матчі проти Франції розташовувалась в формації «3-4-3», щодо дій в нападі і «5-4-1», в фазі гри без м'яча. Наявність двох флангових форвардів, які почергово зміщувались в зону між лініями захисту Франції, створювала чисельну перевагу, що дозволяло білорусам досить активно тиснути на захист «Синіх» і змушувало сідати їх глибоко до власних воріт. Мова йде про випадки позиційної атаки білорусів в першому таймі, адже по перерві господарі вже не давали необхідного руху на полі, що і дозволило Франції досить легко повернути гру на свою користь.

Наступний малюнок висвітлює окрім вже сказаного вертикального розташування від пари опорних півзахисників ще один недолік гри підопічних Дідьє Дешама. А саме початкову фазу розвитку атаки, коли суперник вже вибудував організовану оборону. Важливо зустрічати «Триколірних» в середній частині поля, в випадку відсунення власної «коробки» захисту глибше і наданням простору, цей недолік організації позиційного наступу, дуже швидко переростає в перевагу французів. Адже в першу чергу дозволяє їм використовувати індивідуальні якості своїх гравців безпосередньо перед штрафним майданчиком.

В епізоді 1 ще раз показано розташування двох опорних півзахисників. Зазначимо, що багато в чому насичення нападу Білорусі трьома гравцями попереду змушувало так працювати «Синіх». Епізод 2 демонструє початкову фазу позиційного захисту: Вальбуена висувається вперед на одну лінії з Олівьє Жиру. Епізод 3 відноситься вже до початкової фази володіння м'ячем, це типовий епізод, в якому Вальбуена опускається вниз для розвитку атаки команди, що загалом характеризує вплив «марсельця» на гру «Триколірних». Епізод 4 - активний пресинг від білорусів - показує недостатньо якісну гру від Франції в позиційній атаці, не покривається простір і не ведеться робота між лініями суперника, але варто було білорусам самостійно віддати територію, як це відразу привело до створення небезпечного моменту. Всі вище наведені приклади можна подивитись в динаміці в відеоаналізі дій «Синіх» щодо побудови захисту.

Франція. Пресинг

Якщо вище ми звертали увагу здебільшого на недосконалість дій Франції, оцінюючи побудову захисту і частково побудову позиційного нападу, то наступними малюнками і відеоаналізом буде показано перевагу французів. Пресинг і високий пресинг підопічних Дідьє Дешама є дуже грізною зброєю команди, хоча, зважаючи на стратегію двохматчевого протистояння з Україною, можливо гру в Києві «Сині» проведуть обережніше, але як варіант ведення гри, такий перебіг подій ніяк виключати не можна. В пресингу команди в останній третині поля приймає участь не менше п'яти гравців, за умови зміщення м'яча в фланг, кількість футболістів, що здійснюють пресинг, збільшується завдяки активності від крайніх захисників.

На малюнку вище проілюстровано високий пресинг в виконані «Галльських півнів». Епізод 1 показує кількісне наповнення гравцями третьої зони футбольного поля від французів, за кадром залишився крайній правий захисник, який також щільно грає зі своїм опонентом. Епізоди 2 та 3 ще раз звертають увагу на кількісне наповнення. Стрілками показано можливий рух для створення кількісної перевага над суперником в останній третині поля. Епізод 4, початкова фаза пресингу, тактична система «4-1-4-1», тут звертає на себе увагу щільність між гравцями однієї лінії, що дуже ускладнює продовження атаки фінами через центр і в той же час дозволяє групі гравців, що веде пресинг, активно натискати на захисників фінів. Разом з тим, очевидно, що розбивати високий пресинг можна завдяки хорошому руху і грі в один дотик, іншим способом є вертикальний розвиток атак , як за допомогою довгих передач, так і середніх, при умові, що гравцю який виступає адресатом, вистачить індивідуальної майстерності для роботи з м'ячем. На відео нижче також будуть показані вдалі виходи фінів з-під пресингу французів.

Загалом перехід з фази оборони в фазу атаки є сильною стороною гри підопічних Дешама, що не є дивиною за присутності на полі таких зірок як Рібері, Насрі, Вальбуена, які вміють швидко розганяти атаку команди. Тим паче, коли мова йде про втрату м'яча суперниками на власній половині поля, в момент коли оборона є дезорганізованою і є можливість користатись вільними зонами в захисті суперника. Нижче приведено відео з високим пресингом Франції, яке включає, як наведені епізоди, так і інші способи застосування пресингу від «Les Bleus».

Франція. Побудова атакуючих дій і взаємодія груп гравців в атаці

Перед тим, як перейти до аналізу атакуючих дій Франції, коротко виокремимо деякі аспекти тактики атакуючих дій команди. Індивідуальна тактика – це цілеспрямовані дії футболіста, вміння з декількох можливих рішень даної ігрової ситуації вибрати найбільш вірне. Індивідуальні дії в нападі поділяються на дії з м'ячем та дії без м'яча. До дій без м'яча відносяться відкривання, відволікання суперника та створення чисельної переваги на окремій ділянці поля. Відволікання суперника - це переміщення в певну зону футбольного поля з метою повести за собою захисника опонента, звільнюючи зону для гравця, який володіє м'ячем, або для партнера, який перебуває в більш вигідній позиції. Створення чисельної переваги на окремій ділянці поля - це переміщення одного або групи гравців в зону до партнера, який володіє м'ячем, з метою отримати на цій ділянці поля чисельну перевагу над суперником. Дії з м'ячем - це набір технічної майстерності футболіста як то ведення м'яча, зупинка, гра один в один, передачі та удари.

Командна тактика об'єднує зусилля всіх гравців, надає стрункість та організованість командній грі, без чіткої організації атакуючих дій гра буде хаотичною та не цілеспрямованою, без можливостей використання слабких місць в побудовах суперника.

Ефективну гру в нападі можна поділити на декілька складових:

використання всієї ширини поля, «ширина» атаки-використання «глибини» атаки, гра по останньому захиснику суперника-непередбачуваність - гравець, що володіє м'ячем має декілька варіантів продовження атаки-ефективність - використання сильних якостей гравців своєї команди-адаптивність - вміння пристосовуватися до сильних якостей суперника та використовувати слабкі.

Атаки в свою чергу поділяються:

Швидкісні атаки з відбору – такі атаки можуть розпочинатись в будь-якій частині полі, в момент перехоплення м'яча. Задача - швидко відправляти м'яч на партнера, відрізаючи групу гравців суперника, застосовуючи переважно вертикальні передачі. Основною перевагою буде недостатність часу в суперника на перебудову захисних редутів.

Позиційні атаки - це тривалий контроль м'яча за допомогою коротких та середніх передач. Для подолання захисних побудов суперника необхідно вести атакуючі дії великою кількістю гравців, для створення кількісної переваги на окремих ділянках поля. Маневрування по довжині і ширині поля дозволяє збільшити плацдарм атаки (заволодіти територією), ускладнити її.

Також атаки поділяються на атаки зі стандартних положень, контратаки, маневрені контратаки...-

Володіючи інформацією щодо розвитку та побудови атак, можна виокремити сильні і слабкі сторони гри Франції. В позиційній атаці Дідьє Дешам використовує сім гравців. Таке насичення зон в нападі відбувається завдяки високій грі від флангових захисників та активності від Погба, що висувається над Матюіді, який, розташовуючись під ним, виступає гравцем, через якого можна змінити вектор атаки, або іншими словами перевести гру з одного флангу на інший. Як вже вище коротко зазначалось, позиційна атака, а вірніше перша її фаза, є далеко не досконалою в нашого суперника, при всій повазі до таланту Погба, йому ще бракую вміння загострювати гру і вдало вести комбінаційні дії між лініями захисту суперника чи в коридорах, це за умови щільної гри проти Поля.

Ширина атаки французів витримується крайніми захисниками, а глибина завдяки грі Олівьє Жиру по останньому захиснику суперника, його завдання тиснути на захист і намагатись змусити центральних захисників відступити на крок назад для звільнення зони між ними і центральними півзахисниками, куди активно ведуть зміщення Франк Рібері і Самір Насрі. Саме завдяки індивідуальній майстерності цих виконавців швидкість атаки «Синіх» зростає разом зі зближеннями м'яча до штрафного майданчика. Для створення чисельної переваги в останній третині поля, переважно на флангах, і Насрі і Рібері доволі часто опиняються на одному краю, насичуючи зони кількісно з підтримкою, як мінімум, флангового захисника, що дозволяє проводити комбінації в трійках чи в ромбах, за умови підтримки флангової атаки від когось з опорних півзахисників чи зміщення в зону «інсайда» Жиру. Мова йде про займання позиції в коридорі між центральним захисником і крайнім захисником.

Таким чином атакам надається непередбачуваність, адже неможливо виокремити певну зону дій, в якій працює той чи інший гравець групи атаки, за винятком Жиру, що працює на глибину атаки. Найбільшу загрозу несуть швидкі атаки з відбором в середній частині поля, але разом з тим необхідно пам'ятати, що недоліки позиційного наступу Франції перебувають в залежності від дій суперника, якщо зберігати компактність і не дозволяючи розвивати їм атаку, тоді в підопічних Дешама виникають проблеми в організації атаки. А якщо надати їм простір в центральній ділянці і можливість вільно задіювати в останній третині поля Рібері чи Вальбуену, то швидкість розвитку атаки зростає, що знову ж таки несе загрозу воротам суперника. Нижче приведено відео з побудовою атакуючих дій французів, акцент зроблений на атаки з відбору або швидкісні атаки.

Підсумки

Підсумовуючи аналіз командних взаємодій збірної Франції, можна виокремити декілька слабких місць в організації гри. Це недостатньо добрий вибір позиції від Еріка Абідаля, що утворює простір в зоні лівого центрального і лівого захисника. Недостатньо добре відлагоджені взаємодії між лініями захисту при веденні позиційної оборони та між парою опорних півзахисників, що залишають простір та можливість працювати в коридорах між ними. Поганий вихід в позиційну атаку за умови ведення організованої оборони суперником. Це ті компоненти гри, які можуть дозволити нашій команді розраховувати на успіх. Стосовно переваг, то впершу чергу потрібно відзначити маневреність від групи атаки «Синіх» та взаємодію в трійках на флангах зі зміщеннями обох вінгерів в один край. Вміння вести високий пресинг великою групою гравців і ведення швидкісних атак. Також до переваг слід віднести роботу на стандартних положеннях і вміння вести верхові єдиноборства від цілої групи гравців. Завдяки технічній оснащеності французи досить легко виходять з-під пресингу суперника, швидко використовуючи вільний простір, особливо що стосується простору на флангах захисту. Перевагою є висока швидкість руху м'яча в останній третині поля.

Оцінюючи шанси на домашній матч України проти Франції, можна поставити знак рівності з невеликою можливо перевагою для «Триколірних», але потрібно пам'ятати, що вдома «Les Bleus» працюють значно агресивніше попереду, аніж в гостях, і здатні чинити тиск на захист суперників на протязі всього матчу. Тому перед візитом в Париж необхідно мати хоча б не велику перевагу, яка б дозволяла працювати нашій команді з запасом міцності.